Надоїло вже псувать собі нерви. То сваркі з батьками то з Пашою. Але в більшості це друга причина. Весь час коли ми з тобою переписуємся, наші переписки зводяться до того шо ми сваримся. І якшо чесно мене це вже заєбало. Скількі разів я думала шоб просто забуться, послать це все і жить просто без тебе. Кожну ніч я засипаю в мокрій від сльоз подушці, я спортила вже всі свої нерви. Але все одно терплю це все. Скількі разів я втрачала дорогіх мені людей, але я б не хотіла шоб одним із них став ти. Помниш, коли ми переписувались і я сказала шо я не зможу без тебе, а потім клялась шо це все не так? З того дня я і поняла шо це все ще буде дуже довго, і принаймні в найближчі пів року це все буде так. Весь час коли ми з тобою сваримся, я люблю перечітувать всю нашу переписку, з початку до кінця.
Але якшо вже на це пішло то треба мириться з своїми втратами. Втратив, так втратив. Мене заєбали наші сваркі і кожне твоє повідомлення після них:"не вийобуйся." Але все одно кожен раз як я їх чітаю, я посміхаюсь. Мені надоїли всі мої надії, шо це вже буде остання сарка, і такого більше не буде. Але ж не.. воно повторюється знов і знов.