Добрий вечір, мої любі ніхто. Ні, я не хотів тебе образити, деперсоналізувавши твою особу, якщо ж ти сюди зайшов. Просто мені здається, що ніхто не читає ці буковки, розкидані рандомом/тобто моєю бездарною думкою/. Це схоже на розмову зі стіною, але мені подобається, чого я вчора не очікував.
Зараз я пишу на ходу, як і все сьогодні. На ходу. Думаю на ходу. Їм на ходу. Читаю, говорю, дивлюсь на ходу. І навіть ходжу на ходу в кінці-кінців(!) Тільки чому мені здається, що я стою на місці? Бо я не думаю, не їм, не говорю, не дивлюсь. І так, не ходжу. Бо я - lгор. Ні, я не скаржуся, мене все устраює.
Скоро я поїду зі свого міста. Навчання-хуявчання. Це мені також подобається. Ну, трохи сумуватиму за дечим. Принаймні, я так думаю.
Доброї ночі тобі, блог.