Сап усім.
По ряду причин я приєднуюся до вас. Можете вважати мене прихожаном вашого храму, що проповідує не якогось видуманого б-га, а важливість темряви, яка затуляє смутком світло. На щастя.
Я не знаю як часто я писатиму тут, але постараюся. Чесно, зараз у мені присутня декотра хвиля хвилювання. Чого? Можливо, через те, що будь-що, зроблене вперше, викликає деякий мандраж по тілу. Думаю, варто розповісти про свій день, як тут прийнятно, марно сподіваючись, що це хоч комусь цікаво. Мій день? Його не було. Я живу не в світі, де все робиться днем. У моєму світі просто нічого не робиться.
Такіє дєла.