А ви колись переживали таке відчуття, ніби ти от спілкуєшся з людиною, спілкуєшся, відчуваєш що ви уже стали чуть ближче один до одного, а тут БАЦ. І ти ніби не стала потрібна для нього. Почала подобаться інша, і робиш для себе чергові висновки. Ти ніколи йому не напишеш, ніколи не згадаєш. Але тількі пройде кілька днів…та де там, 1 день і ти вже не зможеш без цих шуток, без того як він тебе називає "тігріца", без маленьких але таких важливих для тебе сварок.. А як тількі починаєте переписуваться, то зразу відчуваєш ту натянуту нитку, яка є між вами зараз. Це напевно зараз найбільша проблема, яка мене розїдає зсередини.
За ці 13 днів, які ми не бачились я забула твоє лице, забула ту посмішку, забула ті сині-сині очі. А пам*ятаєш, як ми в перші дні нашого знайомства сиділи в твоїй кімнаті, і були тількі двоє. Ці розмови по-душам, всі секрети які я тобі розказувала і була впевнена шо ніхто про них ніколи не дізнається, наші сваркі, як ти заставив мене кінуть курить, як я тебе вчила стірать) нічний похід на прогулянку, як нам було добре але як завжди неловкі моменти і заходила вожатка, масажи, Танічка, тігріца, любіменька моя, і найголовніше - останній день. Ці години, які ми провели двоє, разом залишуться в моїй голові назавжди.
- Тань, будеш?
- Пффф, ти гониш?
- Ну чого, он Дєня з кружкі, я пив тількі з горла, давай весело буде.
- Оййй шо мені з вами робить)
Пам*ятаєш як ми сиділи на лавочці і я незнала шо мені робить, а ти такім серйозним і спокійним голосом сказав:
- Хочеш я заберу тебе на своїй Х5?
- А ти можеш?
- Ну да, але я незнаю чі ми заїдем в Ровно.
- В Рівне, заїдеш, я тобі тоді зроблю все шо ти хочеш.
- Ідем зараз?
- Ідем.
І ми лежали і говорили про все.
Єдине що я запам*ятала назавжди, це наверно твою спину. Вона в тебе шикарна, зразу кажу! Мені помогло її запам*ятать той момент, коли всі сиділи на концерті, а ми двоє в тебе в кімнаті (наше місце і наше ліжко) ти спав і сказав шоб я гладила твою спину бо ти хочеш запамятать мої рукі. Я гладила тебе і зразу почала думать: - Тань, запам*ятай цю спину. Такої можливості ніколи не буде. Ви роз*їдетесь і все закінчиться. Я тоді вдивлялась в кожу родімку і на ті шрами на твоїй спині. Я тоді відчувала шо все закінчиться. І зараз, навертаються сльози, не від того що ти мене просто відштовхуєш, а просто від того що я сумую дуже і що таке не повториться ніколи. Мені здається ця хвороба ніколи не закінчиться. Чого хвороба? А тому що коли двоє люблять взаємно, то тоді це кохання, а коли один, то це вже хвороба. От і я захворіла. Захворіла тобою. Не пам*ятаю лиця, скількі б не вдивлялась в фотографію, не згадаю. Але все рівно хворію.