Зайшла на паблік один і натрапила на таке:

"все думают, что свободны.
на самом деле таких единицы."

Важко не погодитись. Все життя я стараюсь відчувати себе вільною, вільною від батьківської опіки, від нав"язливих людей і нав"язливих думок, вільною від чужого осуду чи від матеріальних цінностей і таких дрібниць, як оцінки і атестат. Але усвідомлюю, що не можу і що раз то все більше це усвідомлення ріже мені мозок. Я залежна…Залежна від всього вище перерахованого і кожного разу коли про це думаю мені погано, не просто сумно, а дійсно паршиво.
Таке враження, що все життя я сижу в клітці, грати якої складаються з моїх власних принципів, амбіцій, правил встановлених суспільством і межами, за які не можна виходити. Хочу, хочу, хочу відчути свободу