вчора було атлічно. мене навіть додому провели. зустріла скільки знайомих..і як на диво всіх хлопців..ні однієї знайомої дівчини. з хлопцями круче. вони справжні. вони не хочуть переспать з твоїм хлопцем, не хочуть собі твоє нове плаття, вони не заздрять і не ненавидять тебе. звали на квартиру, але я-мороз. П. по ходу хотів поїхать, а залишився зі мною. мілашка. частіше б так з ним гулять. от сидиш-говориш, говориш, а потім просто мовчиш. і воно таке круте це мовчання.
Р. звонив вчора, я була зайнята. я що винна? раз за все літо вийшла гулять. є за що ображаться? не розумію.
так хотіла розказать П. за то що я дізналася. почуть його думку про все це лайно. але не змогла. та і ще його оце "останнім часом дівчата дзвонять до мене пожалуваться на щось. воно то приємно, але мені воно треба? оці соплі".
кароче ідея провальна. тому й мовчу.
про С. стараюся не думать. виходить погано. вчора навіть хотіла подзвонить. добре, що мене П. мене пішов провести і я не наробила дурниць. і так думаю про С. днями і ночами, стараюся забить голову чимось іншим. а він як на зло зі своїми "добраніч". для чого? мені і так важко.
я от що подумала. білет на поїзд з Ч. в К. геть понти. на вихідні він міг би приїжать в свою квартиру. ми б частіше бачилися. і разом проводили вихідні. не всі, але більшість. було б круто. якби він хотів. але таке щастя мені може тільки наснитися.
с р о ч н о треба викидать його із своєї голови.
і жить далі.
і як тільки я стараюся, він пише.
от, наприклад, як зараз.
що мені робить?
мороз/не мороз?
любить/не любить?