Хей, ви з своїми "половинками" гуляли цілими днями підряд і говорили по ночам? Я от ні. Я ні з ким і не можу говорити по телефону довго, ну майже. ;) Найдовше - це з Хайбою Настьою, говорили з нею колись просто до нестями!! З однокласницями і навіть одним однокласником. А ні, не з одним! Ну говорила довго я ще з Сольою і своїм еехлопцем колишнім, якщо це можна так назвати. А от з хлопцем з яким я була в "стосунках" майже пів року я, більше всього, не проговорила за один раз більше 5 хвилин. Ні, точно не проговорила. Друга людина за ці декілька днів говорить мені, що балакає по телефону з протилежною статтю до 4 ночі.
Поки я нічого суттєвого не сказала, але хіба не краще говорити вживу? Набагато краще бачити емоції, очі, жести! Але тут і мене спідкає парадокс. Я так кричу за живе спілкування, а сама, напевно, надаю перевагу перепискам. Так як я поганенько формулюю свою думку усно, мені це легше зробити на письмі. І тому я вважаю, що переписка рівноцінна телефонній розмові. Так що мої листування перевершують оті до 4-рьох ночі розмови!
Пост без сенсу толком, але я намагалась.
Усім хороших вихідних! ^^