Ура, нарешті завтра додому. Радість так радість, хоча я навіть не знаю, чого я так радію. Шо тут мені немає чим зайнятися, що там. Проте, є надія, що ми з ним зустрінемося, якщо він запропонує. Що дуже сумнівно.
Крім того, мені треба віднести книжки в бібліотеку і забрати венси із пошти. А ще сидітиму в магазині. Мммм.. може хоч грошей підзароблю до 23 числа. Але як? Стоять надворі і кричать всім, щоб заходили? Ппффф.. короче не знаю що це буде))
Ще вчора була у Львові.
Я давно вже чула-читала, що Львів сміливо можна назвати найкрасивішим містом України і закохалася в нього ще до того, як побачила на власні очі. І от вчора, мені випала нагода переконатися у всіх сказаних словах. Для того, щоб побачити весь Львів, дізнитися його історію, не вистачить не то що одного тижня, а й одного року. Цілий день блукаючи вулицями я зрозуміла, що мені все мало і мало, я би з радістю залишилася там назавжди. Ці чарівні вулиці, бруківка, обшарпані будиночки..і..запахи кави)) Я ходила по Львову з відкритим ротом, бо здавалося, що я потрапила зовсім в іншу епоху. Хоча машини і люди не давали мені забути, що я таки в 2013 році, і це все псувало..завжди вони ті люди не в тему. І машини…в такому старовинному місті треба ходити пішки. Хоча я була тільки в центрі, а за центром кажуть Львів такий як і інші міста. Нічим не виділяється. Сама я не знаю, тому нічого не казатиму. Вразило мене те, що на кожному будинку висить український прапор, та-та, навіть на звичайних будинках. От вони, патріоти! Багато людей у вишиванках. І багато-багато туристів. Стикалася і з поляками і з росіянами. І це було просто ШИКАРНО! У мене не вистачить словарного запасу, щоб описати наскільки мені сподобався Львів. Але у всякому разі, якщо вас приваблює давнина, якщо ви полюбляєте каву, хочете збагатити свої знання, ОБОВ'ЯЗКОВО їдьте у Львів! Не пошкодуєте!!