не знаю, можливо мене зараз мало хто зрозуміє..але, як добре проводити час з рідними. так банально, але ми повинні цінувати кожну долю секунди проведену з ними..сьогодні я в цьому переконалася, ідучи з дєдом, ми дурачились. може якісь хлопці чи дорослі дивилися на мене як на дурну, але все ж..я була щаслива, я щаслива і зараз, як би погано не було, я можу завжди покластися на вас..рідних таких..говорячи своєму хлопцю, що він, найдороще що ти маєш ти робиш велику помилку. немає нічого кращого ніж посмішка бабусі чи дідуся..я зрозуміла що таке втрачати, здається, чотири роки назад, коли померла моя прабабуся..те що там всі говорять пацанам чі друзьям шо все, я тебе втратила, як тепер жити..це все така от хуйня..втратила кажеш? ти, блять, в любу хвилину можеш позвонити цій людині, або ж вибачитися, або ж абасрати ще більше..навіщо так це узагальнювати?посварилися, помирилися, це замкнуте коло, яке присутнє у всіх і з усіма..я розумію коли ця втрата грунтується на смерті дорогої людини, а оці ваші сварки, брєд просто

я дуже шкодувала, що не вибачилася перед бабусею, адже не самою кращою була, хоча любила її, дуже

і навіть безглуздо буде вибачатися перед кимось на вьюи і я надіюсь в мене вистачить сміливості попросити вибачення в очі, але хоча б ті, хто це читає, вибачте, навіть якщо просто так

любіть своїх рідних.