Ми говоримо різні дурниці, намагаємось бути кращими для когось чи для чогось, забуваючи про головне- душу. Ми не звертаємо увагу на людей, які знаходяться біля нас, допомагають нам у скрутні хвилини, а коли втрачаємо їх - шкодуєм. Ми не можемо змінити наше минуле, яке заважає нам йти вперед, адже нагадує про себе у найнепотрібніші моменти.
Чому коли ми забуваємо людину, вона знову і знову нагадує про себе? Не відпускає тебе, не дає тобі вільно дихати. Це так нестерпно боляче!