Таке дивне відчуття, наче ти пишеш найближчій людині і хочеш розказати їй все-все. Спершу було складно підібрати слова, а далі так поперло що списала 4 сторінки. Усього писати не буду - надто інтимно вже, але напишу уривки. Це капсула у 10 років. Лист у майбутнє.
- " Дивно. Лячно і так складно дібрати слова…Важко придумати гідний початок. Писатиму не думками, а потоком свідомості. Тоді це буде лист не від мене, а від душі. Пора вже і їй дати слово… "
- " …Як ваше особисте життя? Гадати навіть не потрібно, що обручка вже на пальці. Як довго ви разом? Уже відсвяткували дерев'яне весілля? Сподіваюсь він ще досі затикає твої уста поцілунками і робить тобі масаж спини. А ти, надіюсь, уже навчилась нормально готувати? "Мівіна" - це не варіант, жінко, пам'ятай про це… "
- " …У вас є діти? Гадаю, що є. Вікторія, ви і слово "мати"?! Для мене це щось схоже як "андронний коллайдер" і "макарони по-флотськи" - несумісні речі. Хоча хтозна-хтозна… "
- " …Як там мама? Ви не сваритесь? Знаю, ми з тобою були не найкращими дітьми, але сподіваюсь ти хоч зараз усвідомила наші помилки. Цінуй її! Батьки не вічні, пам'ятай про це. Прислухайся до її порад, у неї більше життєвого досвіду. Не переч їй НІ-КО-ЛИ. Приїзджай у гості, довіряй їй виховання своїх дітей. Цілуй…життя не вічне… "
- " …Як твої друзі і чи є вони у тебе сьогодні? Ти не подумай, люба, я тебе не принижую, але ж ти сама знаєш, як час пожирає людей довкола…А ті, хто залишився - цінуй їх несамовито. Підтримуй! Довіряй! Допомагай! Позичай гроші, ходи у гості і хрести їхніх дітей… "