Щойно відбулось таке, що ввело мене у ступор. Сиджу на іспиті, пишу, намагаюсь щось списати. І в цей момент до мене підходить викладач і забирає мою роботу. У мене м'язовий зажим. Тут він просить сісти і взяти заліковку (я продовжую бути в шоці), але виконую його вказівку. І тут відбувається просвітлення, він говорить цю ключову фразу "Це той випадок, коли людина працювала. Вікторія, я даю вам можливість поставити самій собі оцінку(я сприйняла це з сарказмом), в межах розумного - до 95 балів. В цей момент у мене відбувся емоційний шок і радість. Я думала, що кінчу на тому стільці. Я поставила собі 93 бали, але мене що досі не попустило. Навздогін він запитав "Чи є у вас притензії до мене?" у відповідь я посміхнулась і сказала, що молитимусь за нього. Здивування не сходило з мого лиця, воно довгий час було схоже на маску з фільму "КРИК" - побіліле і перекривлене. А чи вірите ви в такі випадковості