Я б порівняла своє життя з тими економічними циклами, їх всього чотири: криза, депресія, пожвавлення, піднесення. Зараз не можу сказати на якому етапі знаходжусь, це -криза або ж депресія. Мені здається, що чим довше я знаходжусь у цьому місті, тим все більше ми занурюємося у цей сірий світ, як би це сказати, здається що все навкруги мене стоїть, виявляється в застої.Тут я не змінююсь, все старе, нічого нового, ніяких преспектив, ніякого життя, ніяких нових людей, яких я так потребую, ніяких альтернатив. Я що тут мушу згинути ? Це місто маленьке, хочу більшого. Хочу туди, де моє життя може змінитись, зміниться, хочу змінитись. Хочеться удосконалюватись, але з кого брати приклад ? Мені здається, що всі хто мене оточує не хоче і не знає, як це жити краще, ніхто нічого не робить, всім лінь, всі песимісти. В цьому місті кожен сам за себе, вибачайте, але кожен лиже"начальнику" жопу, навіть друг не підтримує друга, "вбиває "його.А ті хто має гроші, нічого не роблять, адже в них вони є, залишаються на тому самому рівні, не прагнуть досягти чогось більшого, своїми ж зусиллями..а нащо ж старатись ? Всі ліниві дупи. Ніхто ні в кого не вірить. Я люблю Україну адже в ній народилась, адже вона гарна, але при першій можливості я намагатимусь вирватись з неї.Не ті люди, не те середовище, нема натхнення, нема того заради чого потрібно старатись. Зараз все в моєму житті стоїть на місті, і ні в кому та ні в чому не можу найти те, що буде тримати мене тут, що буде змушувати прагнути досягти чогось. Те чого я найбільше хочу - вирватись, щоб заради чогось жити, найти те за щоб вчепитись. Мене зрозуміє меншість, а можливо й ніхто. А всі решта можливо мене зненавидять за мою думку, але чому мені мусить бути не однаково ? 