я не люблю прощатись на вокзалах -
там і без мене вдосталь розставань;
та відстані все рівно до бажань,
вона розводить нас по різних інтегралах.
коли рукою хтось махає у вікно
із поїзда, що тільки-тільки рушив,
я не люблю, бо цілісність порушив,
і шмат душі, припаяний давно,
… мов відірвав.
коли перон, куди так поїзд мчався,
зустріне холодом вокзального бетону,
я не люблю -
ненавиджу до скону -
бо щойно тут вже інший хтось прощався.