ось, ти прокидаєшся і бачиш його:
з кирпатим носом та пошрамованими руками.
і цілуєш у чоло такого сонно-усміхненого, твого.
з ним буде приємно прокидатись роками.
і ділити спільно серце, справи, ліжко…
можливо, навіть довіриш йому сплату боргів.
дозволиш іноді критикувати себе трішки,
наприклад, за пригорання у духовці пирогів.

ось, ви прокидаєтесь разом від шуму дощу.
такі ще зовсім юні та прекрасні.
він мужньо стверджує: «коли що – захищу!»,
а ти йому готуєш улюблені страви часто…
тоді світ звужується до розмірів кімнати,
і це не є так катастрофічно, правда.
коли любові є надто багато,
то все одно не залишай її на завтра.