моїм першим найсолодшим манго був саме ти -
нудьга не мала над нами влади,
фруктові, жадібні поцілунки матово прилипали до скла
бо, коли твій соковитий подих мені підборіддя гладив,
тоді ця любов не гріла, а щонайменше пекла.

не маючи ані крихти в роті, з нервами, обрізаними до м'яса, я куштувала трохи твоєї плоті,
спрагла й оголена, мов натурниця для пікассо.

кусень здорового глузду - таки божевільна страва,
та я кохала тебе безтямно, насичено-терракотово,
так, як облизує гірський схил густа вулканічна лава,
пристрасна та волога,
я прокидалася поруч, посміхалася мимоволі,
а коли в нас лишалося ранку на три поцілунки і один спогад,
ти, мов терплячий скульптор,
ліпив з мого серця розкішний букет магнолій.

я кохала тебе більше, ніж ти міг собі уявити -
і ніж могла уявити я.
чужі жінки викликали у мене страх, або навіть - злість,
кожен зайвий погляд, кожне нове ім'я нестерпно пекучі,
коли зсередини гусінь ревнощів їсть.
я стежила за тобою, читала усі листи,
перевірила кожен неохайний аркуш,
" читай між рядками, крихітко, саме там необачно ховають правду"
гадаєш, мені до смаку влаштовувати істерику, сварку?
коли я так боюсь тебе втратити - що ладна вбити за зраду.