мене все засмучує. я незнаю чому але мені сильно пресильно хочеться, аби ти був поряд, обіймав мене як колись, але вже щиро без всяких там причин. просто любив, просто був тим який всередині, я ж його люблю.

мене дико заводять твої вени на руках, божжеее я не можу відвести від них погляд. а те як ти дивишся часом на мене, як на свою власність, мені хочеться аби так і було.

я знаю це лише закоханість і вона ні до чого не приведе, але я вже звикла грати з тобою в ці безкінечні ігри і як відвикнути від цього я зовсім незнаю.