Я тут зрозуміла, що є одна людина, яка мене дійсно бісить. І їй біля тридцяти! Це мій класний керівник. Вона нічого не робить. Дрєвня дура. Тільки вміє, що критикувати, комсомольніца. За те що на виховній я висловила свою думку і не погодилась з нею, вона прийшла на англійську і ще одна моя "любіма" вчителька баба Іра почала іншій Ірці розказувати як я опустилась з десяток до майже сіми. Хоч за кр було 9,9,8. І та хвойда почала. При англічанці і групі цілій мене срати. От тупо срати. Як я опустилась, яка я стала неактивна, яка я безкультурна, яка я невихована і так далі. І це нічого, що я тратила свої нерви 3 роки, коли була старостою, а з-за кєри все робилось у останній момент і я була винна! В мене просто почалитекти сльози. Бреше в очі, що всі вчителі такої ж думки про мене як вона. І слова Каті "Терпи, Оля, не кажи їй нічого" вложились у душу. Дякую тобі. І навіть Артур з яким я не спілкуюсь, якийсь гопнік, який ходить на танці за мене заступився!! А кєра ще більше почала казати, як складно в мене проходить перехідний вік і яка я погана. Після невеличкої суперечки з ним і його вона заткнула.
"На правду не ображаються, Оля." І цей погляд. Цей погляд ненависті-_-
Що ж я могла такого їй зробити? За що ж мене так не любити? З сльозами я висіділа решту уроку, пішла за сумкою і одразу в роздягальню перед фізкультурою. Там вже мені було тааак погано. Ще й Насті все розповідала. Ревіла, сильно. Потім ревіла як розповідала сестрі, апотім ще і як мамі. Добре, що тато не знає. Бо з-за ставлення кєри він хотів перевести мене в інший клас. А той школу. Не хочу цього, краще терпіти. Розмова з матусею і сестричкою все налагодили. Люблю сім"ю <3
Мама навіть матюкалась на неї, обізвала її мстивою сукою і сказала, що замітила її нелюбов до мене ще на першому дзвонику у 5-тому класі. Інтуіція маму ніколи не підводила. Але от за що Ковальчук Ірина Володимирівна мене ненавидить?
Можливо мама взнає це у понеділок, коли прийде у школу толерантно з нею поговорити.
Дякую за увагу.
п.с. Від сліз прищікі тепер на щоках:(