і хоча б здавалось мало б забутись, з кожним траплялось…та й і не лише моя вина…але ці думки не вилазять взагалі…це так дратує…і хоть прекрасно розумієш що нічого вже не виправиш тому що намагалась..але ж для чогось це сидить в голові, не вилазить.
мені б момент в якому я могла сказати все як було, момент який мав бути рік назад…а далі вже що було те б було….не бути разом, розумію і вибачення не були ті щирими…але продовжуємо жити з думкою "вибач, але я вже про тебе забув"….