твоє гаряче тіло електризується дотиком
моєї руки на розпашілих стегнах.
соковита імла почала розкидати опіки
по душі, залишала несумісні знамена.
тільки вдихати з тобою повітря, де пам’ять
замикається колом між зім’ятою долею
і десятим дзвінком, що спустилось на рам’я.
ти цілуй, не зважай на особистий сором.

повернися до мене, в п’ятницю, пізно ввечері.
опівнічне світло на твоїй шкірі тонко малює лінії,
коли електричний струм охоплює соковиті плечі
десь між дев’ятою сповіддю вибиває саме твоє ім’я.