— Ти віриш в кохання? - Хм… Колись на світі жила дівчинка, вона вірила людям, посміхалась прохожим, в ній було стільки сонця і жаги до життя, що кожен міг позаздрити їй. Та одного літнього вечора в її життя увірвалось кохання, яке принесло їй біль… Час йшов рік, а потім другий. Біль пройняв кожну клітинку її організму, пробрався в кожний куточок її світлої душі… Час йшов. Вона не витримала і зникла під маскою цинічності, скепсису і егоїзму. Зникла, щоб більше не страждати. Чи вірю я в кохання? Вірю. Але якщо ще раз його переживу, то від диявола буду відрізнятися лише тим, що не маю рогів і копит.