останнім часом приділяла увагу найкращим подругам. Завжди старалася допомогти, підтримати. А що ж отримала взамін? НІЧОГО. І так погано із-за розуміння того що чим більше виділюєш уваги, тим більше людині на тебе фіолетово. Що ж одна просто знайшла заміну інша нуль на масу. Жахливо коли майже бігаєш за ними, звеш їх постійно гуляти(що не сумували вдома), а взамін сама сидиш, а вони навіть не захотіли запропонувати.
Іноді так хочеться комусь исказатись, але немає кому. хоча я знаю людину, яка б зрозуміла, але нажаль я не його т.с. людина (
Висновок: не знаю що робити, ми то помиримось, але осадок у душі залишиться.
Все частіше думаю, що краще бути самотнім, чим потрібним у деяких випадках.