колись я буду щаслива.. колись ми всі будемо щасливі.. будемо мати кохану людину, дітей…будинок.. посадимо дерева.. одним словом сім*ю матимемо(в цьому і заключається щастя). . а зараз вік такий.. переживати через не щасливе кохання… паритись із-за навчання… сваритись з батьками… забивати голову дурницями.. і чекати те "колись".. просто сидіти тупо в інтернеті і чекати, коли ж те щасття в двері постукає, навіть не так… якщо постукає, то треба ж підірвати свій жирний зад від стільця і піти двері відкрити… краще щоб "Бац" і от вона сім*я, сидить за твоєю спиною, а ти далі весь в моніторі… не розуміють зараз люди, що щастя роками будується.. і не треба сидіти склавши руки, а робити щось для того..але всім так лінь.. краще сказати "ай якось воно буде"… і дійсно буде, але Якось.. а не хочеться Якось.. хочеться як найкраще…