ти чекаєш вічність. а твоя вічність закінчується завтра, о 17:26.закінчується дрібницею не приходом весни, не дописаним повідомленням, не договореною розмовою. скільки несказаних слів є у кожного, як і б могли змінити усе наше життя. нас тримають лише сумніви, ми боїмося почути відмову, знаючи що мала йморівність отримати взаємне відношення. потім хтось інший буде вдихати твої слова, хтось інший буде дихати твоїм солодким кисенем, буде пити п*яний аромат повітря у твоїй кімнаті. прийде інша, яка з часом буде знати скільки сипати цукру у чай, який ти любиш. яка запам"ятає аромат твоїх парфумів. та яка буде щовечора купувати твій улюблений сік. головне що моя така обіцяна вічність закінчилася. простими не постійними відносинами. де?де вони зараз? всі твої слова? тепер ти даруєш їх їй? а згодом вони набридають, ти знаєш?
провітри свою кімнату, щоб не залишилось спогадів про мене. хоча я повернусь, неодмінно.в твоїх снах, твоїх думках.в грудях грудень. а надворі здається весна. місяць здається уже як.а у мене ще з кінця літа у душі холод. ми самі створюємо погоду, хтось радіє дощу, а хтось і носа свого під час дощу не висуне на вулицю.
а давай закінчимо так, стаканом крепкого алкоголю, щирою розмовою увечері. будемо такими не залежними ні від кого, відключимо телефони та закриємо двері на замки. почнемо все спочатку і закінчимо знову тією ж історією. замкнуте коло, прошу не розмикай його.
не існуй! ЖИВИ