і все частіше начінаюця ссори. і невольно начінаїш думать…а чі треба вообше держать ці отношенія? може, вони вже вижили себе? може, ти мене вже просто не любиш і все, а я держуся за послєдні ниточки? таке впічітлєніє, шо нас вже нічого не зв"язує.

я ридаю цілими днями, а ти постоянно находиш повод, шоб поспориця. так странно. раньше такого не було, то, може, це через те шо зараз проісходе?

в моїй голові за цей тиждень появилось скільки брєда. який просто невозможно витолкать…витянуть. мені хочіця заснуть і не просинаця до слєдующої пятниці…коли все рішиця.

даже якшо все буде харашо…я тепер всігда буду бояця, шо це повториця. ця історія поламала все. ти сам все поламав.

а вообше, знаїш, буде так глупо все розрушить, коли геть скоро год наших отношеній. ГОД. ну тобі це неважно. треба буде в цей день сходить положить цвіточки на могилу наших отношеній. вони вимерли.

мені кажиця шо я просто не доживу до цього дня. все так тупо. мені так погано. як можна дожить до дня, коли ти знов "помреш"?