— Я повертатимусь завтра в Берлін.
- … (мовчанка)
- Ти зі мною?

На вечерю в нас був героїн
і об ребра душі розбилась порожня склянка.

Не дихай, коли обіймаєш груди.
Мені неприємно чути твій голос…
Це не слова, це есенція з бруду
утворює в серці коло.

Утворює в серці дірку.
- Замовиш сусідній столик?
Запхнеш у вухо палець і виймеш звідти сірку.
Як доказ того, що ти мене все таки слухав.

— Не вистачає духу? Тепер ми з слона робимо муху.
Віск обпікає руку… Задмухай свічку.

— Хочеш-їдь. Залишатись знову не варто.
Навряд це все схоже на жарти.
Набуті інстинкти або ж просто банальна звичка…

Нас з тобою тримає не відстань,
нас з тобою тримають кордони.
Холодні стіни з бетону, пустопорожні валізи.
Мій маршрут від сьогодні не дійсний,
мені до тебе не відкривають візи.