Чтобы вернуться — просто нажмите в любом месте на затемненном фоне
насправді, мені з тобою було затишно,
відносно, мене нічого не сковувало,
але я розумію одну просту річ —
зупинки повинні бути тимчасовими.
треба вміти прощати та прощатися,
за це нам всім колись воздасться,
ріка тече, не змінюючи напрямку,
і зорі світять нам згори, на щастя.
Новые заметки пользователя
YANAKOPACH — Это просто Вьюи блог
22
і насправді не мають значення всі обіцянки та залишені виклики. мені б тебе частіше бачити, мені б тебе навчитись любити… по к...
22
може, колись ти станеш таким, як хочеш: вийдеш за межі власної зони комфорту, пустиш у хід всі свої карти і звивини, і нарешті знайдеш...
25
ти тікай звідусіль, моя святосте, все не те. надто терпко тут, краще зріж мене, розітни. я занадто пустельна, аби уриватись в сни, я з...
24
і їсти тебе, забувши про кожне свято, бо ж ти непристойно святий, як на сіре місто. і я, така (само) закохана в егоїста, диктую собі, ...
22
тільки крок і побачиш, що буде! не наближайся, між нами щось інфіковане, щось токсичне. мене нудить від сірих послідовних буднів і ві...
25
твоя любов міцна така, що аж чорна. вугіллям розтерта, випалена і п'яна. не підходь до мене ще ближче. не вдихай життя мені в горло. ...