Всі кажуть, що потрібно говорити, коли ти скучив, коли тобі справді потрібна людина. Кажуть, що потрібно говорити про свої почуття, потрібно показувати свої емоції. Брешуть. Як же вони брешуть! Насправді картина зовсім інша. Ми говоримо, що ми скучили, а у відповідь тиша. Ми говоримо, що нам потрібна людина..навіть коли напишемо банальне повідомлення у соціальній мережі – у відповідь тиша…В той чи інший момент всередині, десь глибоко в душі виробляється «чорна діра», яка з кожним днем, з кожною такою відповіддю все збільшується і збільшується. Вона поглинає щастя, радість, усмішку..поглинає все хороше, все радісне, що було у нас. А натомість на нашому обличчі, в очах та в душі відображається смуток, розчарування, заклятий біль, який пронизує кожну клітину організму.
Говорити про почуття та показувати емоції кажете? А кому це потрібно? Хтось бажає бачити вашу радість, вашу усмішку? Та не знайдеться такої людини, окрім батьків та родичів. Нікому це не потрібно. Всім, як то кажуть, пофіг. Кажуть, що потрібно бути сильним у будь-якій ситуації. Але як тут бути сильним, якщо навкруги чужі люди? Навіть найдорожча з найдорожчих…і то віддалилась.