Важкий день вчора був, стільки прийшлося вислухати, ревла як дурна. А ЧОГО? сама не знаю. Я просто не очікувала стільки вислухати в цей день. Здавалося б свято, все має бути добре. ЧОГО Ж ТОДІ ВИЙШЛО ВСЕ НАВПАКИ? НУ ЧОГО? якби не ця розмова то не сиділа б я зараз тут, не писала це, та я б навіть блог не завела б!!! От кажуть "правда в очі ріже", так воно і є. все що вона казала, все до останього слова, все правда. і я сама винна в тому що сталося, не такою вона мене хотіла бачити, навіть сказала "я б хотіла щоб ти була такою як раніше". Ніби я найгірша… А хоча вона і права, мене нічого не тримає. Раніше я думала, що все що з нами не відбувається, то все на краще. А вот помилялася. НЕТ, НЕ ТАК ВСЕ!!! Хочу поверути час назад як ніколи. треба було б змінитися, ще тоді. думала що все налагодиться, забудеться. А НАВПАКИ, ЦЕ ЯКРАЗ ВОНА МЕНІ І НЕ ЗАБУДЕ. ТА Й МАЛО ТОГО, ЩЕ БУДЕ ЗГАДУВАТИ, ПОСТІЙНО. тому треба помінятися… змінитися щоб рідше це все вислуховувати. а то я вже не можу. вона єдина людина якій я не можу відповісти на докори. ЄДИНА!!! здається що найрідніша, можу їй довіряти, нема просто причини щоб не довіряти, але найтаємніше розповісти не можу, незнаю чого так. вона б мене зрозуміла, але ось не можу. не можу і все. думаю що якби я зникла то ніхто цього не помітив би, в плані спілкування і таке подібне. і тому я переживаю. переживаю що нікому не потрібна. я не кажу що без мене стало би краще чи гірше. це не те. але кажу зараз на повному серйозі, що думаю що мою відсутність ніхто не помітив би. мене харять оці дибільні фрази "а может без меня будет лутше?"-ХАРЯТЬ. вони для того шоб когось там пожаліли і сказали " ти моя найкраща я тебе люблю сюсі -пусі". це зовсім інше, не подумай. Просто моя роль в житті на даний момент зовсім не значна. Тому треба змінитись. Насамперед довести собі, що я зможу, що це мені під силу. І щоб "вона", моя найдорожча, не була розчарованою…