23 февраля 2013 года в23.02.2013 22:25 14 0 10 2

ти прокинешся зранку і скажеш

Ти прокинешся зранку і скажеш: знаєш,

Ти, типу, письменник, архітектор людських душ,

Представник культурної інтелігенції, ну і всяке таке,

Що ти в мені знайшов, я ж навіть не розумію про що ти пишеш,

Я ж навіть не знала, шо ти – поет, мені просто очі сподобалися. І зачіска.

Я лежатиму поруч, буде холодна пізня осінь, я навіть подумаю:

Блін, я постійно пишу про осінь, листя, і ось вона тут, коханка смерті,

Пізня осінь, блін. Повернуся і скажу:

Я кинув курити учора вночі,

Прочитав есемеску, дістав ключі,

Відчинив замок, зайшов у кімнату,

Увімкнув світло, сорочку зім’яту

Підібрав із крісла, налив собі рому,

І подумав: нарешті вдома.

Скільки всього і скільки я мандрував!

Стежку смерті тричі вночі минав.

Довго жив без тебе, набрався пороків,

Написав дві книжки, мені двадцять років.

І за те, що я дихаю, бачу, за те, що я тут,

Хоча наше життя – вокзал і фастфуд,

За те, що живу, і за те, що пишу,

За хороші фільми, нормальну траву,

За тебе включно, за наше життя,

За всю цю музику без кінця,

За цю от сцену і за цей мікрофон,

За мій розряджений телефон,

За твою смс: скоро прийду,

Боже, дякую!

Ти посміхнешся і скажеш: за це я тебе й люблю, дурнику.

Я скажу: вже потрібно вставати, десята ранку, мені на роботу.

А ти знову посміхнешся і скажеш: ні, ще раз, хоч один раз.

І я відповім:

Для тебе, кохана, я здатен на все,

Аби лише бачити твоє лице,

Аби лиш тримати за руку тебе,

Для тебе, рідна, я здатен на все.

А потім в лікарні, як божий знак,

Медсестра мені скаже: у тебе рак.

І ти закричиш, а я промовчу,

Через вісім місяців ляжу в труну,

І голосно й гулко, як серцебиття,

Будуть мовчати земля й небеса.

І не мине навіть року, можливо, пів,

Як тебе поцілує якийсь дебіл.

Ти йому розкажеш якось вночі:

У мене був хлопець, писав вірші,

Помер у двадцять, у нього був рак,

Жаль, звісно, але рак – це рак.

І якщо після смерті існує життя,

Якщо далі тече ця нестримна ріка,

Якщо осінь триває, якщо гріє тепло,

Якщо поезія вічна, я всім назло

Далі дивитимусь в твоє лице,

Далі кохатиму тебе.

Комментарии

Зарегистрируйтесь или войдите, чтобы добавить комментарий

Новые заметки пользователя

MERFI — merfi

13

Сергей Есенин Ты меня не любишь, не жалеешь, Разве я немного не красив? Не смотря в лицо, от страсти млеешь, Мне на плечи руки опуст...

14

ти прокинешся зранку і скажеш

Ти прокинешся зранку і скажеш: знаєш, Ти, типу, письменник, архітектор людських душ, Представник культурної інтелігенції, ну і всяке ...

14

дегустатори твоєї шкіри

Ми дихаємо одним повітрям, хоча Декілька сот кілометрів між нами. Маю надію, Що ми п'ємо одне й те ж пиво. Було би краще, якби ми ч...

14

ты вечно теплый, я вечно мерзну. ты вечно занят, я вечно жду.

13

Из-за моего уебанского характера родители даже и не ...

15

Дверь открыта, к чертям эмоции, Хочешь бежать... Да ...