Окай в'юі, ось ми і зустрілись знову. Ні, я не буду тебе засирати гіфками і просто рендомними фото. Ти не будеш буфером цитат псевдофілософів та новомодних авторів туалетної літературки. Як я собі бачу, ти будеш місцем, де я зливатиму думки, які вирують в моїй голові в моменти зміненого стану свідомості.

В минулому пості я обіцяв більше конкретики? Отримуй. Сьогодні повернувся до Луцька після першого тижня другого семустру в НУЛП. Відразу ж засіли з найкращими друзями (і не лише) в найближчій піцерії. Атмосфера, як завжди — шикарна. Коли всі розходились і ми проводили чергову подругу, я почав усвідомлювати той контраст між містами. Луцьк і Львів — два різні світи. І, що найцікавіше, виділити краще я просто не в змозі. Дивно. Завжди був переконаний, шо Луцьк не вартий і підошви Львова. Та все змінюється з часом. Змінився і я. З цією думкою я і почалапав по засніженій дорозі додому. Як же розбігається мій світогляд зі світоглядом Ігоря трьохрічної давності. Я мало досяг з того, що планував. Частково, я став тим, ким зарікався ніколи не бути. Життя.

І поки я перебуваю в цьому стані. Мабуть, напишу їй . Так, сьогодні я запрошу її .