Ну що ж, от і настав час забивати тебе контентом, в'юі. Не знаю чому так відтягував цю мить. Хоча зараз і не ідеальний момент для початку виливання сюди своїх заплутаих думок, я, чомусь, все ж почав. В навушник звучить фанк. Не мій улюблений жанр, проте саме ця музика змушує мене зараз ритмічно тріскотіти по клавішам. Мабуть, немає сенсу розпинатись отак зразу, оскільки нічого особливого, ніби й не відбувається прямо зараз. Але й залишати пост не хочу пустим. Втісню в ці кілька рядочків думку, підтвердження якій я отримую мало не щоденно.

" Ніколи не очікуй, шо все буде чудово і ніколи не розчаруєшся". Банлальщина, подумаєте ви. Що ж, певною мірою це так. Але мені часто доводиться забувати навіть про такі банальні речі. Я можу йти по вулиці з ідіотською усмішкою, плануючи якусь подію та уявлюючи її розвиток. А дарма. Розсміши б-га своїми планами. Не доведеться довго чекати, при першій же нагоді життя жбурляє купу багнюки прямо мені в лице. Так і всі залишки мого дибільного вишкіру відразу ж зникають. До наступної помилки. Так що, при можливості, не пускайте те, що може залежати від вас, на самоплин. Особливо те, що дійсно цінне та важливе. Як я зробив це з нею. Хоча, хто зна. Можливо, ще не все втрачено.

Отака от своєрідна сповідь. В наступному пості обіцяю більше конкретики.