Бувають такі дні, коли ти щиро й невинно смієшся. І добре все, бо є чому сміятись. Ти приходиш додому, знімаєш пальто, усмішку і розумієш: хочеться з кимось цим ділитись. І турботами, і сміхом, ласкою, теплом, слабкістю. Легше бути щасливими удвох. Легше бути нещасними разом.
Здається, нічого складного, лише бути усміхненими. Та чому ж здається, так і є. Бути щасливими просто. Це люди звикли все ускладнювати. Люди прагнуть драми. Від нас вимагається лише бути свідомими.
Коли знаходиш свою людин - будь поруч.Ти повинен лише вірити і будувати. Навіщо ставити фундамент, якщо хочеш жити в іншому будинку? У людей б все виходило, якби вони вірили і були готові боротись. Завжди намагались один одного зрозуміти. Не втікали від проблем, а вирішували їх. Не опускали очі, а довго дивились в них. Не кричали про проблеми, а шепотіли один одному на вушко. Не грюкали дверима, а відкривали усі зачинені. Не демонтрували гордість, а жертвували нею, відкидали принципи і показували усю важливість присутності коханих у вашому житті.
Не доводь їй, що можеш не дзвонити. Не кричи йому, що в морі ще повно риби і він не потрібен тобі. Доводьте один одному, що найважливіше - це залишатись разом, навіть якщо вам моментами так не здається. Головна проблема людей: вони не вірять, що в них все може вийти.