На сукні розійшлась блискавка,
мов по склу медові акварелі.
Своєю надмірною близькістю, любий,
ти майже торкаєшся стелі…
Кімнатне світло інтимно-пряне.
Простирадла, як завжди, шовкові.
Обіцяєш зі мною зустріти ранок?
Хай там що… Я зловила тебе на слові.
Сьогодні між нами покер.
Ризикую:
Ставлю на чорне.
Любов-телефон, тобі в соте дзвонить,
та ти всеодно не чуєш.
В душі щось сумне, мінорне… а поки
знову зіграло червоне.
В мені, мов навмисне, сидить двозначність.
Проте, я одна. До дна. З пляшкою…
Цілую твої повіки і це нереально смачно.
Бо під ними заснули очі, неймовірно гарні, фісташкові…