Нил Гейман "Коралина"
Ну, я не люблю такі книги. Так само як і Гаррі Поттера не люблю (він - перша паралель з Кораліною чомусь у мене). Але, тим не менше, підлітки. які читають такі книги, якось більше розвинені, розумніші чи що. Навіть порівнюючи мультики, "Кораліна" не стала одним з улюблених (*если Вам понравился этот мульт - обязательно посмотрите "Дом-монстр").
Звісно, торкаються теми добра і зла, краси всередині, бажань, хоробрості, страху. Певно, саме в цьому і весь смак - що автор зумів чудово це показати/передати. Це казка для дорослих. І мульт дорослий.
Кажуть, що ця казка більш реальна, ніж та сама "Попелюшка", але на те вона і казка, щоб не бути реальною (*виступаю на захист "Попелюшки"). Ну, це моя думка. Можливо, консервативна, бо сучасні казки в мене програють перед традиційними. Як всі наїжджають на Коєльо, що він за**ав вий***ватись своєю філософією, так я скажу про Геймана, що він намагався втиснути забагато підтексту у казку. Але якщо дивитися на книгу як на серйозне чтиво - тоді справа зовсім інша.
В "Попелюшці" теж є підтекст, але він так не тисне на мозок.
Ну, на колір і смак.
