Темрява скрізь: за вікном, в кімнаті і в мені. Я бачу темряву навіть у очах людей, які здавалося б, мали випромінювати лише яскраві кольори, бачачи мене.

Ця темрява дожирає останні краплини надій, мрій, терпіння і світла, яке жило колись і в моїх очах.

Я ненавиджу ций світ. Ненавиджу ранки, які вимагають від нас вставання та початку роботи. Я ненавиджу чай, який обпікає мої губи або так швидко холоне, що й пити вже не хочеться. Я й ненавиджу його вечором, бо ж не має с ким його пити.

Я ненавиджу себе, бо ж цей світ ненавидить мене також

життя порожнє, на руці шрами ще не зійшли, мені знову не має з ким балакати, знову засинаю в сльозах, знову на ранок болить голова