Якийсь таки слід по тобі є, незначний, але все ж таки… Мені казали "Тобі такого треба", ага, дуже, нашо. З тобою було важко, але весело. Там нічого по суті і не було, одні фільми і робота. Я навіть, щоб написати від душі, час від часу дивлюсь твоє фото, а потім знов пишу.Заряжаюсь, так сказати.Якби я бачила тебе десь на вулиці, я б навіть уваги не звернула, а так..Життя заставило :)
Ми не сварились, але гризлись, просто конфліктували, але без сварок, ми обходились кількома словами і все. Того було достатньо. Мене дратувало, що ти дуже вредний, я така ж, але ж збоку краще видно.Так і жили.
Але тепер я б на вулиці просто привіталась і все, без емоцій, вже пройшло.
Я спочатку аж кипіла від тебе, але Женщины они такие) Перегоріла. А може і ні, але поштовху нема)
І я вся така бла бла бла ніжна хвилина і тра та та) фу) Бабська натура дається взнаки.