В усіх творах повторюється приблизно одне і те саме. Якщо людина добра, то вона завжди добра, в усіх проявах і жодного разу за весь твір не зробить ніякої пакості. А сволота завжди залишається сволотою , може замилити очі, посміхатись, але зробити своє. І ми завжди більше любимо того добрягу, навіть не думаючи чому одним все, а іншим нічого. І чому той такий чесний завжди, а той підступний.Чому якщо чоловік добрий, то він і кремезний, і сердешний, і сміливий і всі, які тільки можна найкращі якості є в ньому. І порятує, коли б що, і плече своє підставить і порадує. А щодо жінки, то взагалі ідол. Він може бути довгий час самотній, або то вдівець, або ще якась біда, і він до жінок не ласий. Але через довгий час йому таки сподобається якась молодиця, але в них полюбому буде стояти щось на шляху. Вони довго терпітимуть, але з годом доля їм всміхнеться і вони будуть разом. І всі жінки за ним бігають поводочком, і лише та одна, яка не бігає він собі ту вподобає і жадатиме її. І яка б жінка до нього не загравала, або й таки брала його штурмом, він навіть не подивиться в її бік, і ще почне виховувати, яка вона безвстидна і йди одягнися. А його обраниця не дурітиме від нього, але поважатиме, і не розумітиме за що їй таке щастя, що вона, простачка, без гроша в кишені, має таке щастя. Всім йому догоджатиме, але не вихвалятиметься, що вона заполучила такого красеня. І половина жіноцтва її проклинатиме, бо вкрала такого чоловіка, а половина тішитиметься, бо вона заслужила і не пропадати ж такому чоловікові, бо ж без застосування того(нуу того) і машина глохне . І хлоп буде не хлопом. І житимуть вони прекрасно, і господарка найкраща в селі, і вони двоє чесні, і все по правді та по Божій милості.
А є повна протилежність цьому позитивному героєві. Підступний, заздрісний, єхидний чоловік. Якого ніхто не поважає, бо сам того заслужив, але корчить з себе велике цабе і за то його недолюблюють, ба ненавидять. Але він криком, силою і покараннями хоче доказати, який він всемогутній і поклоняйтесь мені усі. В більшості він має якусь владу, і досить таки немалу, і має деякі права на людей. Може їх спочатку милувати, а коли того не хочуть, то заставляти і навіть бити. Завжди притикає своєю посадою, і просить, щоб до нього звертались на Ви і тихенько, і не пхали до нього свої брудні руки і називали Товаришем. І ми завжди дивуємось як можна бути такою зміюкою, бо ж християни так не роблять і щоб ти горів у пеклі, сволото підступна, щоб тобі життя не було, і проклинають триповерховими матами . Але він собі живе, і досить так незле. Має що їсти-пити, в що вдягнутись і все, чого душа забажає. Але коли помре, то ніхто навіть на похорон не прийде, або, чого кращого, скажуть, що так йому треба, скоріше треба було.
І так практично в кожному творі, в більшій або в меншій, але є. І ми сприймаємо як воно є, і хоч ми знаємо риси кожного, все одно нам цікаво читати і ми насолоджуємось книгою.
Хіба в окремих є так що нема розділу: ось добрий чоловік, а ось поганий. Автор перемішує його добрі справи з поганими, як то є в житті, бо ж кожен не святий і робить то добрі, то погані речі.