24 октября 2012 года в24.10.2012 20:54 3 0 10 1 Хто мене почує? Хто розповість мені про зоряні шляхи, що десь далеко так чекають на нас?.. А ми не можемо здолати сили, що тягнуть нас униз… Ми не можемо розірвати ланки самозабуття… Ми вже давно загубилися у власних помилках, а наша хвора совість впевнює нас, що так і треба. Що так правильно. Що ми повинні жити саме таким чином. Що робити дурні і безглузді висновки – це наше покликання. І ми слухаємося. Прикуті до надиктованих ідеалів своєю невиліковною свідомістю, ми вже не пам'ятаємо, як колись… …не дуже давно, але цілу вічність тому ми вміли літати. Але одвічна самовпевненість затягла нас на дно. І ми втратили крила. А потім дали цьому наукове пояснення. Ми і зараз даємо його усьому, що не можемо зробити. Не намагаючись зрозуміти лиш одну річ – ми самі винні. Ми народжуємо дітей і самі ламаємо їм життя, прикриваючись бажанням добра і миру в усьому світі. Ми вмикаємо світло, бо наші очі вже не здатні побачити нічого незвичного. Ми не чуємо голосів свободи. Ми не дивимось уперед. Ми не відчуваємо легкості думок. …А там, так далеко і так близько водночас, на нас чекають зоряні шляхи… Тільки хто ж розповість?.. (Іноді мені здається, що я знайшла свою зірку, що в мені прокидається щось нове. Тільки б набратися сил і скинути ті важкі кандали часу… Не дозволяйте мені забути) Блог LYANNA-STARKekki hugsa Личное