Крижаними руками торкаюсь повітря
Та воно у чорному одіязі знов.
І у тиші лиш темряви віття,
І немає у тиші розмов.

Я рахую той стрілки мовчання,
Що в годиннику вбиває наш час.
І чую біля себе звучання
Той надії, промінь якої не згас.

Симфонія стін щось шепоче
Невідомими словами і мовою.
Вона бачила й сказати хоче
Мою темряву й тишу за змовою.

p/g