Я малюю собі фон, на якому не бажаю бачити своє зображення.

Для того щоб хоч якось утримувати посмішку на своєму обличчі достатньо лише вбити в голову якусь дурницю. Це як тимчасові ліки від хвороби, яка живе у мені та не бажає виселятися.

Отак вигадуєш, тримаєш у своїй голові і ось, здавалось би, ти сам себе обманув, що ось у тебе все так прекрасно і життя нарешті має хоч якийсь сенс, творячий веселку у душі та й у душі також, коли від радості ти не помічаючи вже й починаєш розвивати таланти співу.

Отакі от ненажерливі люди: чого не дай- а все мало, мало. Чого не дістанемося- так ліземо ще вище да поки не грюкнемося на землю та й від сорому заліземо у свою звичну буденну нору.

все добре, але ж мало, тож бачу й я скоро полізу у свою нору