… -Прокидаемося, прокидаємося, здаємо постіль, Львів за 50 хвилин…
І чого б це я так кричала… але доведеться підніматись… Перевертаюсь на другий бік, хлопчина, що їхав з нами в купе, вийшов ще в Сокалі… певно, ще довго його згадуватиму, така світла дитина…
Виповзаю з під ковдри, беру рушник і косметичку, і сунусь вмиватись…
… 10 хвилин до зупинки… потяг їде повільно наче відтягує момент тої очікуваної зустрічі…
5.45… виходжу з вагону… ще темно, та і я не встигла прокинутись… пересуваюсь повільно, насолоджуючись кожним моментом…
7.00, Високий Замок, видно як сходить сонце, неподалік хлопець з дівчиною, теж споглядають на місто і три голуби… вони все роблять синхронно.. наче репетирують якийсь виступ…
… 9.00 Площа ринок… місто почало прокидатись, у Львові ранок має починатися з кави… "Золотий дукат" маленька кав*ярня, Нікарагуа Марагоджип… мій улюблений сорт кави… тістечко, свічка і улюблений щоденник, в якому я часто роблю подібні записи…
а далі все як в казці, знайомі, парки, місця в яких так багато спогадів… Ратуша, Криївка, Оперний, вулиця Сахарова… піднімаюсь до Боя Жилецького… нахлинають спогади… йду далі, вузькими але такими рідними вуличками, обід, сувеніри для рідних та друзів… ще трохи Львова і вечір… так швидко… перон, потяг, 10 хвилин до відправлення… останні хвилини, мовчазний діалог, прощавай славетне місто Лева… сподіваюсь це не остання наша зустріч… принанні я зроблю все можливе, щоб побачити тебе знову..