Ти знаєш, я так багато повинна була тобі сказати, але не зробила цього. Не наважилась. Не вважала за потрібне. Чи просто не змогла перебороти гордість. Не знаю. Можна знайти багато причин, але в принципі, це вже не так важливо. Адже головне не це. Можливо вже надто пізно, та я хочу щоб ти знав, я ніколи не була до тебе байдужою, щоб я не говорила. Вибач, що змусила страждати (звісно, якщо ти говорив про це серйозно), але мені й справді було досить важко від тебе відмовитись. Адже скільки б хорошого і поганого не було між нами, ти і справді став дорогою для мене людиною. Я не знаю, прочитаєш ти це коли-небудь чи ні, та я надіюсь, колись ти зрозумієш, чому я була змушена так з тобою вчинити…Хоча ти навіть і уявити не можеш, на скільки ти мені потрібен…
ХОХО