Дай Боже здійснити одне починання))) Боюся навіть вголос сказати свою мрію, яка от от може збутися (не те, що написати) !!! Можливо мої думки занадто матеріальні, але за ними криїться дещо більше, ніж просто матеріальність і примітивізм, бо за ними криїться моє визнання в собі, бо тоді я поважатиму себе більше… мама з татом будуть за мене дуже раді і пишатимуться мною!!!А хіба є щось важливіше за те, що батьки матимуть дочку, якою пишатимутья…Вони і так мене люблять і гордяться мною, проте тоді буде ще краще!!

Знаю, пишу таку гидоту, схожу на лист восьмикласниці, проте, інше мені в голову взагалі не йде))) тому і параною. Але головне віра в те, що все буде гуд…

Я - ВІРЮ!!!!!!