Так дістало, що кожен може маніпулювати мною!З кожним я повинна бути різною!А де ж справжня я?Настав час, коли я потрібна сама собі!Мені важко розібратись, де саме я, адже під кожну ситуацію я повинна підлаштовуватись, повинна видавлювати цю штучну посмішку, цю штучно створену радість!І кожен це сприймає, як справжню!Бісить, що не можна нікому нічого розказати, бо думаєш, що моє справжнє *его*, мої справжні думки просто будуть осудженні та осмієні!І я просто не наважуюсь бути собою!А так потрібно) Я потрібна сама собі, мені потрібна підтримка себе!Я не можу кожен раз збирати себе по кусочкам, колись всежтаки не витримаю, я втрачу себе справжню, якщо ще не втратила!Мене привикли всі бачити, такою хорошою, деколи навіть сильною!Але це не так насправді!так, мені наплювати що думає більшість людей, а ще й в анонімному статусі!якби все те лайно, що написано анонімно мені сказали в очі, я впевненна, що я просто зламалась би !Хоча, кожне анонімне судження по-троху ламає, і коли воно поступає в швидкому потоці буденних справ, воно вириває кусочки, яких ти не можеш потім знайти, а тимпаче змінити!Я боюсь, що втратила своє *я*, я боюсь, що за життя не знайду своє улюбленної справи!Я боюсь цієї не визначеності, вона мене лякає!Хоча я зараз і ховаюсь за своє стабільністю, і якщо мене спитати, то мені це подобаєтьсяя..це не правда!Так добре житти коли стабільноо, але не завжди, а тимпаче зараз: коли ця *стабільність* скаче з незліченою швидкістю!Я боюсь, що я просто не правильно проживу це життя, а іншого тож не буде=)

Ну думаю настав час, знайти себе, на час замкнутись в собі, і розчистити весь цей безлад, що там твориться!