Это просто Вьюи блог

Так дістало, що кожен може маніпулювати мною!З кожним я повинна бути різною!А де ж справжня я?Настав час, коли я потрібна сама собі!Мені важко розібратись, де саме я, адже під кожну ситуацію я повинна підлаштовуватись, повинна видавлювати цю штучну посмішку, цю штучно створену радість!І кожен це сприймає, як справжню!Бісить, що не можна нікому нічого розказати, бо думаєш, що моє справжнє *его*, мої справжні думки просто будуть осудженні та осмієні!І я просто не наважуюсь бути собою!А так потрібно) Я потрібна сама собі, мені потрібна підтримка себе!Я не можу кожен раз збирати себе по кусочкам, колись всежтаки не витримаю, я втрачу себе справжню, якщо ще не втратила!Мене привикли всі бачити, такою хорошою, деколи навіть сильною!Але це не так насправді!так, мені наплювати що думає більшість людей, а ще й в анонімному статусі!якби все те лайно, що написано анонімно мені сказали в очі, я впевненна, що я просто зламалась би !Хоча, кожне анонімне судження по-троху ламає, і коли воно поступає в швидкому потоці буденних справ, воно вириває кусочки, яких ти не можеш потім знайти, а тимпаче змінити!Я боюсь, що втратила своє *я*, я боюсь, що за життя не знайду своє улюбленної справи!Я боюсь цієї не визначеності, вона мене лякає!Хоча я зараз і ховаюсь за своє стабільністю, і якщо мене спитати, то мені це подобаєтьсяя..це не правда!Так добре житти коли стабільноо, але не завжди, а тимпаче зараз: коли ця *стабільність* скаче з незліченою швидкістю!Я боюсь, що я просто не правильно проживу це життя, а іншого тож не буде=)

Ну думаю настав час, знайти себе, на час замкнутись в собі, і розчистити весь цей безлад, що там твориться!

Найблищі люди найболючіше нас б*ють, адже їх промах не можливий!Чому завжди так боляче усвідомлювати, що тебе покидає найкращий друг, просто без причини, врешті вона тебе перестає відносити до розряду близьких!Ваше спілкування базується лише на *привіт!Як ти?шо забула про мене?*, або одна лиш нецензура!дуже боляче дивитьсь, коли є люди блищі тебе, рідніші!Хоча раніше ви були самими ріднішими!Один неправильний момент і все просто моментально рухне, падає до низу, і розбивається, як кришталь!І як не старайся, так як раніше уже не буде (а так хочетьсяя, навіть дуже!Прийти, випити чашечку чаю, і поговорити, як раніше!Мені так не вистачає тебе, твоїх порад, твоїх вічних нових слів, твоїх незрозумілих історій, які я дуже люблю слухати!Ти єдина, яка була схожа на мене, близька за духом!І я не можу повірити, що зараз це все просто рухне, і я не докладу жодних зусиль, щоб виправити це!Я зроблю, все що в моїх силах, хоча коли людина не налаштованна на тебе, то всі старання просто безглузді!Ви просто, як дві стрілки, ідентичні, але кожна рухається в своєму напрямку, хоча починали з одного і того ж!Жаль втрачати таких людей!Але я думаю, що не все втраченно!Наша дружба ще не вичерпана!Мусить бути ще момент пояснення, та момент продовження!надіюсь!

так багато запитань, які потребують відповді!так багато людей, які потребують встановлення!так багато моментів, які хочеться пережити знову!так багато слів, яких я ще не сказала!так багато думок, які я ще не висвітлила!так багато мрій, яких хочеться здійснити!!! Та нічого, в мене є ще ціла вічність, щоб все обдумати, зробити саме так як я вважаю за потрібне!Покохати свою людину, знайти таке очікуване щастя!!На все свій час!)