Починаю розуміти річ єдину,
Коли нап*юся чаю із кропиви,
Весь цукор в тім, що ви закладка,
Лише закладка у житті людини.
Вона б хотіла зупинити дію,
Читати вічно, той один абзац,
Насолодитись шелестом сторінки,
Та все ж цікаво, як же буде там…
Перегорне, знайде в наступнім мудрість,
Глотне ковточок звабних, нових слів,
Забуде про миттєвості облудність,
Про гру насичених сарказмом слів.
А потім викине з душі чиєсь творіння,
Візьме закладку і кудись піде,
Чому не знало це чудне створіння,
Закладка без сторінок не живе.
автор. Тетяна Нємцева