ну що ж, прийшов час підбити підсумки літа, хоть сьогодні тільки 2 серпня і літо триває, але для мене воно закінчилось ще 4 дня назад. подробиці розповідати не буду, можу лише сказати, що занадто "гарно" погуляла, коли відпочивала з батьками на морі.
насправді я очікувала від літа 2012 дуже багато: схунути, багато читати, познайомитись з безліччю цікавих людей, подорожувати та новий телефон. в результаті: я залишилась жирною коровою (хоча я тиждень побігала з папою), прочитала одну книгу (проте вона виявилась дуже цікавою), познайомилась з багатьма людьми (цікавий виявився лише один хлопець з Івано-Франківська, і'мя якого я навіть не запам'ятала, але, здається, його звали Сергій), найвіддаленіша точка моїх подорожей - Коблево (але їздила на екскурсію в Южне, досить гарне і чисте мініатюрне містечко, до речі), а новий телефон я так і не отримала, адже мій подарунок на ДН - путівка в кемп.
а табір "Чайка" та його англомовна зміна Camp Big Bang - це взагалі окреме життя. період з 24 червня-14 липня - найкраще, що зі мною відбулось за все літо. мені дуже сподобалось, як Павєл Лесько фотографєр описав відчуття після кемпу: "21 запам'ятається на довго, так хочеться повторення, і пережити це все ще разок. люди - круті, волонтери, вибачте - ви ахуєнні…настільки класно, як нібито пережив самий найстрашнійший атракціон, після якого емоції переповнюють, серце калатає, адреналін вилітає з тебе…" і це дійсно так! навіть тепер, коли вже пройшло немало часу, я постійно наспівую гімн табору, а коли дивлюсь фото і згадую всі незабутні моменти, на очах з'являються сльози. сльози, тому що розумію, що це був, мабуть, мій останній рік тут, і наступного року навіть вожатою навряд чи вдасться приїхати; тому що з більшістю більше ніколи не побачусь, НІКАГДА; тому що не знаю чи знайду я ще коли-небуть настільки близьких по духу людей, настільки щирих та простих у спілкуванні. але нічого, гайворонці з кемпу, чекайте на мене, я вас просто так не залишу (звучить як погроза), я буду приїжджати в гості (ну по можливості), а ще Осіпчук, яка вже КПІ-шник, і яка обіцяла зводити мене по всім київським розпродажам, з нею я також не прощаюся))
що ж, після табору я побувала з батьками на морі, в принципі нормально, хотя цього року мені було дуже сумно там, поки не приїхала моя Марина, новоспечена студенка Гайворонського техтікуму, майбутній економіст) потрібно ж було нам спочатку відмітити її вступ, а потім мій від'їзд додому. відмітили, тепер сидітиму вдома до кінця літа
але, СТОП, ще ж весілля однокласниці
мабуть, не все для мене втрачено, буде останній шанс відірватися цього літа