вчора була дуже незвичайна переписка з віртуальним знайомим, він запитав чи я б зустрічалася з ним, ось частина переписки:

ууу: а можна задати тобі питання?

ххх: можна

ууу: а ти б почала зустрічатися зі мною?

ххх: дивне питання, якщо ваховувати, що ми не знайомі вживу

ууу: ну не враховуючи це

ххх: я не можу відповісти, і не тому, що не хочу образити, а тому, що я рідко суджу людину по зовнішності, більше по характеру

ууу: даже так

ууу: перший раз таке чую від дівчини

ххх: отак) а чому ти цікавишся?

ууу: а так просто

ууу: раді цікавості, просто останнім часом не везе мені

потім ще таке:

ууу: чого в тебе хлопця немає?

ххх: а хєр його знає) а насправді я просто не можу довго з кимось зустрічатись, не знаю чого так получається..і взагалі мені добе і без хлопця

ууу: дивна ти

переписка була ще довгою, мені чомусь було шкода цього хлопця, відчувалося, що настій у нього був дійсно убитий, але є ж я, я змогла його розвеселити, і це чудово