Знаєш, твоя любов до боротьби робить тебе сильним і слабким водночас.Твоя залежність робить тебе сліпим.Ти змушений йти далі, переступати через зламаних тобою людей, бо ж рухатись необхідно, так само як кисень для легень.Та рано чи пізно, дійшовши до мети, розумієш, що керувався не об'єктивним, чи навіть суб'єктивним бажанням отримати щось, а, що першочерговим було твоє "Я". Твоє ТИ, заполонило тебе, стало вищим.Досягнувши фінішу, тієї відправної точки, де мав би настати апогей бажань, ти відчуваєш пустоту. Так, саме пустоту, безвихідь, бо ти гнався не за фактичним результатом, а за задоволенням своїх інстинктів борця, воїна, людини з обладунками замість шкіри. Ти йдеш далі, обираєш нову боротьбу, розпочинаєш нову боротьбу проти себе, і надалі рухаєшся лише заради себе. Це твоя сила? І так, і ні.